Розуміння того, як визначити правильну норму накладних витрат, що застосовується до незавершеного виробництва, дає власнику бізнесу можливість правильно вказати справжні витрати на продукцію. Розділяючи витрати та контролюючи витрати за певними загальновиробничими елементами, ваша фінансова звітність стане точнішою, і ви зможете працювати над збільшенням норми прибутку.
Вибір відповідних накладних груп
Першим завданням при визначенні належного застосування є поділ бізнесу на основні групи витрат, які іноді називають пулами загальних витрат. Наприклад, якщо найбільшою собівартістю продукції є робоча сила, слід встановити резерв накладних витрат на робочу силу. Цей пул витрат включав би всі витрати, пов'язані з виробничою робочою силою. Подібним чином, якщо матеріали становлять велику частину собівартості продукції, можна було б створити інший накладний фонд для збору матеріальних витрат. Ви можете мати багато груп накладних витрат, залежно від того, наскільки агресивно ви хочете відокремлювати, застосовувати та контролювати витрати.
Накладні бази та витрати
Після вибору накладних пулів витрати поділяються на два основні компоненти - базові витрати та накладні витрати. Наприклад, традиційною базою для резерву робочої сили є прямі витрати праці, що використовуються для виготовлення товару. Хоча може існувати багато визначень безпосередньої праці, більшість компаній використовують фактичну погодинну заробітну плату, виплачувану працівникам, що працювали під час виробництва.
І навпаки, накладні витрати на оплату праці - це всі інші витрати, пов’язані з підтримкою продуктивності праці працівників. Ці витрати включають грошові виплати за допомогу працівникам, податки або навчання. Крім того, витрати на будівництво, витрати на комунальні послуги, витрати на обладнання та матеріали включаються до складової витрат накладних витрат робочої сили.
Розрахунок ставки та застосування
Щоб правильно застосувати накладні витрати до незавершеного виробництва, спочатку потрібно розрахувати прогнозовану норму накладних витрат на рік. Щорічний бюджет може надати необхідну інформацію. Наприклад, база накладних витрат на працю розраховується шляхом множення загальної кількості виробничих годин, необхідних за рік, на середню погодинну норму заробітної плати (10000 годин виробництва х 12,00 дол. США / годину = 120 000 дол. США накладних витрат).
Тоді накладні витрати на робочу силу підсумовуються за рік ($ 25 000 пільг + $ 20 000 податків + $ 12 000 за навчання + $ 48 000 оренда виробничого приміщення + $ 24 000 за електроенергію + $ 25 000 вартість обладнання + $ 26 000 заводу на виробництво = $ 180 000 витрат на оплату праці).
Для розрахунку накладних витрат накладні витрати на робочу силу ділять на базові витрати на оплату праці (180 000 дол. США / 120 000 дол. США = 150 відсотків норми накладних витрат на оплату праці). Це ставка, що застосовується до кожного долара безпосередньої праці, витраченої на незавершене виробництво. Наприклад, якщо на виготовлення товару знадобилося 2 години, сума накладних витрат, що застосовується на незавершене виробництво, становила б 36 доларів (2 години х 12 доларів = 24 долари США х 150 відсотків = 36 доларів США робочої сили).
Подібним чином, будь-які додаткові загальновиробничі витрати будуть розраховані і застосовані до незавершеного виробництва таким же чином, якщо бізнес хоче відстежувати інші накладні фонди на матеріали або загальновиробничі витрати для різних департаментів.
Моніторинг накладних витрат
Після встановлення накладних ставок за рік, їх слід перераховувати та періодично контролювати, щоб підтвердити правильність застосовуваних ставок. Моніторинг накладних витрат також є ефективним способом аналізу витрат. Коли розрахована ставка зростає, менеджери можуть швидко переглядати елементи витрат накладних витрат, щоб побачити, які витрати виходять з ладу, і швидко внести виправлення для захисту норми прибутку.
